Наш Тимко

Наш Тимко

Наш Тимко лежить на сонці,
Гріє спину і бочок,
Літо загляда в віконце,
У зелений сад – город.
Там, у моркві, заховався
Ворог нашого Тимка,
Це горобчик в сад пробрався –
От історія яка.
Дивиться Тимко, як пташка
Хліб накришений  поїсть,
А іще у мисці кошка,
У Тимка в очицях злість!
Він обід смачний прогавив –
Полетів горобчик в сад,
«Невезучий я сьогодні,
Буду іншого чекать».
«Ох невдаха я», – й заплакав
Кіт ображений й утік,
А на нього дощик крапав,
Мокра спинка і живіт.
Був сміливим наш горобчик,
Не злякався він Тимка,
Кіт сидить на ганку мовчки –
От історія яка!

* * *
Кури ходять по городу
І викльовують зерно,
Наш Тимко став у пригоді:
Стереже своє добро.
Сторож гарний все пильнує,
Настовбурчив вуха й хвіст,
Від курей  врожай  рятує –
Це його роботи зміст.
Довго – довго по городу
Наш Тимко курей ганяв,
Замість користі лиш шкоду
Заподіяв, все зламав:
Помідори, огірочки,
Моркву витовк і редис,
В різні боки – півень й квочки,
Всі по грядках понеслись.
А хазяйка, шум почувши,
Подивилась у вікно,
Плакав , голову нагнувши,
«Переможець» наш Тимко.
«Що ж я наробив в городі?»
«Дуже соромно мені»,
«Отака винагорода» -
Й заховався у кущі.

* * *

Сонце сильно припікає,
А Тимко весь час скучає,
То лежить на ганку він,
Інколи стрибне на тин,
Де горобчики сидять,
Ні, не вміє полювать.
Зацвірінькали й злетіли,
А в Тимка немає сили
Пташкою летіти в небі,
В нього інші є потреби:
Сірі миші у коморі.
Наш Тимко насупив брови,
Миші всі його бояться:
Він один, а їх п‘ятнадцять.
Поодинці стали в ряд,
І хвости  у них дрижать.
Кіт повільно наступає,
З’їсти мишку він бажає.
Миші взялися за лапки,
Мужні мишачі солдатки.
Як підняли гучний писк!
Наш Тимко  на землю вниз
Впав, а миші повтікали,
Озираючись, пищали,
Не вдалося полювання,
Не здійснилися бажання,
Марно день пройшов в Тимка.
Дасть хазяйка молока,
Сиру, м’яса і сметанки» -
Всі Тимкові забаганки.
«І навіщо полювать?
Краще все ж відпочивать».

* * *
Осінь. Вітер. Наш Тимко
Заховався у тепло,
Лапкою укрив він носик,
Дуже він боїться осінь.
Він на ганок вранці вийшов,
Вітер дерева колише,
Жовте листя облітає,
Це Тимка чомусь лякає.
Сонечко кудись поділось,
Хмуро, холодно і сиро.
«Ні, мені не треба зовсім
Ця холодна жовта осінь,
Краще заберусь на піч,
Буду спати день і ніч,
Почекаю, як весна
Вступить у свої права».
Вийшов зранку на подвір’я,
З неба пада біле пір‘я.
Ось чому всі дітлахи
Раді снігу і зимі.
Лапкам холодно, і хвостик
Так замерз, зима пригостить
Хуртовиною й морозом,
Кригою й червоним носом,
Ну, а нашого Тимка
Так і тягне до тепла.
Тільки вийшов і – назад –
Снігу і зимі не рад.
Ще якийсь чужий хлопчисько
Підійшов до нього близько,
Вдарив сніжкою Тимка,
Здійнялася метушня.
Наш Тимко стерпів образу,
В дім він кинувся відразу.
«Ні, не вийду на подвір‘я,
Хай розтане біле  пір‘я.»

* * *
Наш Тимко весь час  чергує,
Риб заморських це хвилює,
Їм акваріум як море,
А Тимку  як справжнє горе.
Він завжди води боявся,
А тепер іще й скупався,
Лапку в воду опустив,
А його карась вкусив.
Заволав Тимко від болю
І пірнув вниз головою.
Та чиясь міцна рука
Витягла з води Тимка,
Після бані наш Тимко
П‘є гаряче молоко.

* * *
В день народження Юрка
Всі забули про Тимка,
Бо Юрку подарували
Іграшкового кота.
Нерухомо він сидить
На дивані і мовчить,
А Тимко: «Хіба він зможе
Так, як я, мишей ловить?»
Та не чують слів Тимка,
Не спускають з рук кота,
Він рожевий, в капелюсі,
А Тимко «А як же я?»

* * *
Цілий вечір вся  сім;я
Позабула про Тимка,
Бо новенький телевізор –
Центр уваги і знання.
Невеселий наш Тимко –
Знов показують кіно,
І всі дивляться серйозно
В  незвичайне це вікно.
Нецікава для Тимка
Стрілянина й біготня,
І до того ж надоїла
Повсякденна маячня.
Сумно нашому Тимку:
Сам – один сидить в кутку,
Телевізор – супротивник,
І Тимку не до смаку.

04-09.05.2007 р.