Давай побудемо з тобою вдвох,
Безболізно щоб склала свої крила
На антресоль... з ними в свій строк
В коханні я від радості злетіла.
Побудь ще і від мене ти не йди,
Нехай розлука не веде до згуби,
Бо в серці залишився лише ти,
Душа більше нікого не полюбить.
Давай з тобою будем вдвох,
Зустрінемо, як і раніше, свій світанок,
І відійшовши від усіх тривог,
Свіжість відчуєм, що приносить ранок.
На повні груди ми вдихнем її
Відчуєш ти, що лиш тебе любила
І може знов почую: — Я люблю!
Тоді не буду я ховати свої крила.
Давай побудемо вдвох
© Copyright: Нина Лукьяненко, 2017
Свидетельство о публикации №117031203968
Свидетельство о публикации №117031203968
Рецензии
