Вітер старі імена розвіває,
Немає вигнанцям повернення в рай;
Відстань і час твої риси стирає,
Вже не розюдивишся, вже не роздивишся,
Доля прощай!
Я відлітаю і час вже несе мене,
З краю у край!
Беріг за берегом, обрій за обрієм,
Доля прощай!
З далекого берега, імлою закритого,
З минулого давнього!
Лагідний аітер нічний принесе тобі
Від мене привіт!
Ти подивись, ти подивись,
Ти подивись чи лишився хоч слід один,
Де бував я!
В північ, забувши все, на пізній околиці,
Твого життя!
Ти подивися без відчаю,
Ти подивися без відчаю!
Спалахом зблисне обличчя
Затертого образа
Лиш випадкового!
Це все не сон, це все не сон,
Це все є правда моя,
Це є істина!
Смерть переможе цей вічний закон:
Кохання моє, кохання моє!
Омар Хайям (переклад з російської мій)
02.09.2003 р.
Остання поема
© Copyright: Сергей Черкасов Рыжий, 2017
Свидетельство о публикации №117031212505
Свидетельство о публикации №117031212505
Рецензии