Об камінь на березі хвиля плескає,
Шепоче рибалці щось очерет,
Неначе живий поплавець запірнає
І гучно коханній квакає шкрек.
Туман над водою,так лунко і тихо,
Неначе антени вудки стирчать.
Рибалко мичить якісь пісні для втіхи.
Там,…десь …у селі …вже півні кричать.
Зійшло ясне сонце,ожила природа
І галас зростає різних птахів.
Місцевий хлочисько стоїть біля броду,
Ловить намагається там карасів.
Із заздрісттю смотрить на хлопця рибалка
Пригадує, як у дитячому віці,
Тоді замість вудки була в нього палка,
Він нею грайливо ловив бубирців.
Тоді в ті часи була інша рибалка
І риби тоді певно більше було.
Ех, зараз йому ті часи і та палка,
Шкода, що то все вже давно загуло.
Повернеться він без улову додому,
Та то не біда, зате відпочив.
Він вдячний безмежно хлопчиські отому,
Бо він у минуле його проводив.
Сосєдка О.Д. 11.03.2017 Р.
Рибалка
© Copyright: Александр Соседка, 2017
Свидетельство о публикации №117031108004
Свидетельство о публикации №117031108004
Рецензии