Здаля повертались лелеки

Здаля повертались лелеки
Туди, де звивали гніздечко.
Політ цей для них - небезпека,
Та кличе, гукає сердечко.

Неспинно тріпочуть крилята.
Додому! Це дуже їх тішить.
Туди, де білесенькі хати,
Де край від усіх - наймиліший.

Весну і Надію, і Віру
На крилах несуть, без зупинки,
Бо люблять ту землю без міри
І рідні біленькі хатинки.

Ще трохи. Вже поряд. Та - лихо!
- Що сталося, земле, з тобою?
- У вирвах від вибухів, тихо
Сама - наодинці з бідою.-

І клекіт здійнявся лелечий,
Мов плач, не вгавав на руїні,
Як їм зрозуміти ці речі,
Як все це збагнути пташині?

Зчорніла земля, наче рана,
На згарищах лише руїни.
Зустріла бідою віддавна
Квітуча, свята Україна.

Чарівні міста вже і села
Війною дощенту розбиті.
Де люди, де діти веселі?
Куди ж бо лелекам летіти?

Кружляли птахи, із плачами,
Аж доки не втратили сили.
Біліли у небі свічами,
Ключем шикувались, летіли.

В далекі краї невідомі
І квилили тужно, невпинно:
"Повернемось знову додому.
Чекай нас, чекай, Україно!"