ХОЛОДНА
Вона випромінює темінь,
сіру сумну маєту.
Серце у неї – кремінь.
Стукає у пустоту
глухо і так далеко,
ніби в підводнім човні.
Навіть в пекучу спеку
з нею - холодні дні.
Зранку – скупі цілунки,
ніби чужі борги.
Спільного ліжка бункер
та простирадл сніги.
Тихо за підвіконня
ночі повзе змія.
Буде зовсім самотня,
якщо піду і я…
На попелищі плоті
лише зола одна.
Роки тремтять в цейтноті.
Та, чи її вина
в тім, що коли затліло,
думала, що горить?
Так і не загорілось…
навіть на жодну мить…
Так і не загорілось,
та їй того не жаль.
Завжди дрімає тіло,
коли душа - вуаль.
Часом,спізнившись, блисне
привидом - почуття.
Ніби чужу білизну
носить своє життя…
Справи гіркі – любовні.
Вся гіркота – на дні.
Долю крадем, в законі,-
на роздоріжжі днів.
Тихо за підвіконня
ночі повзе змія.
Буде зовсім самотня,
коли піду і я…
ВК ХерСон березень 2017р
Холодна укр
© Copyright: Валерий Квачев, 2017
Свидетельство о публикации №117031111365
Свидетельство о публикации №117031111365
Рецензии