Ти знов прийшла, моя печальна музо.. Лiна Костенко

вариант 1


Оригінал:


Ти знов прийшла, моя печальна музо.
Не бійся, я не покладаю рук.
Пливе над світом осінь, як медуза,
і мокре листя падає на брук.
А ти прийшла в легесеньких сандаликах,
твій плащик ледь прип'ятий на плечі.
О, як ти йшла в таку негоду, здалеку,
така одна-однісінька вночі!
Ти де була, у Всесвіті чи в Спарті?
Яким вікам світилася вві млі?
І по якій несповідимій карті
знаходиш ти поетів на землі?
Ти їм диктуєш долю, а не вірші.
Твоє чоло шляхетне і ясне.
Поети ж є і кращі, й щасливіші.
Спасибі, що ти вибрала мене.


Переклад з української Світлани Груздєвої:


Ты вновь пришла, печальнейшая Муза.
Не бойся, я не опускаю рук.
Плывёт над миром осень, как медуза,
и мокрая листва лежит вокруг.
А ты пришла в сандаликах, столь лёгких,
твой плащик еле на плечах приткнут.
Как шла ты в непогоду, издалёка,
в ночи-то одинёшенька...а ну?!..
Ты где была, то ль в Космосе, то ль в Спарте?
Каким векам светила ты во мгле?
И по какой неведомой нам карте
находишь ты поэтов на земле?
Ты им диктуешь волю не нарочно.
Чело твоё ясней день ото дня.
Поэты есть и лучше, и дотошней.
Спасибо, что ты выбрала меня.


Аватар - фото Л.В.Костенко
выполнено Сергеем Серёгиным