Пролет1ли роки
І немає назад вороття,
Але вірити я не хотіла,
Що позаду вже ціле життя.
Відспівали птахи, відспівали,
Полетіли, махнувши крилом,
Що прощатись так важко, не знала
З оксамитовим літнім теплом.
Жовте листя за вітром злітає,
Ніби музика дивна звучить…
І непрошений сум огортає,
Ностальгічно душа так болить.
Я природі усе це прощаю,
Нічиєї нема в тім вини,
Що весну і птахів зустрічаю
В косах з відблиском сивини.
Свидетельство о публикации №117031011988