Де ви тепер, дитинства острівки,
За далями якими, за туманами?
Нас розділяють відстані, роки…
Та ви для мене лишитесь жаданими.
Хто нині топче трави росяні,
Стрічає ранки, птахів переливистих ?
Кому сьогодні, як колись мені,
Так хочеться з дитинства швидше вирости ?
Щемить так серце, тисне і болить
Від того, що назавжди ми втрачаємо
Оту єдину, неповторну мить,
Що з ніжністю ДИТИНСТВОМ називаємо.
Дитинства остр1вки
© Copyright: Алевтина Цветкова 3, 2017
Свидетельство о публикации №117031011860
Свидетельство о публикации №117031011860
Рецензии