Неначе перлини нанизує доля,
Роки за роками на нитку буття,
Уже чималенько перейдено поля,
Межу за межею на ниві життя.
Дитинство-біленькі,як цвіт намистини,
Рожевий разочок,це юність,весна,
Ясніють зелених смарагдів краплини,-
Життя молодече буяє сповна.
Мов зорі сіяють яскраві корали,
То радості й щастя й кохання сліди,
І сумом пронизані чорні опали,
В життєві узори вплелись назавжди.
Тож барва намиста у всіх особлива,
Своя, неповторна, мінлива, одна,
У когось,як небо,чи сонячна злива,
У когось,як нічка чарівна, яснА. 9/9/2016
намистo
© Copyright: Мария Круль, 2017
Свидетельство о публикации №117030810384
Свидетельство о публикации №117030810384
Рецензии