Йшла долиною...

Вийшла з дому я досхід сонечка
Білі ніженьки замочила,
Земля- матінка, твоя донечка
На ланах твоїх та й спочила...
Йшла покосами, вмилась росами...
Сльозьми впилася , прижурилася.
Кропивою степ закосичений,
То був сон старий- запозичений.
Вийшла з дому я , та й з хатиноньки,
Та й до стежечки, до стежиноньки,
Що до річеньки простілилася...
Річкой пісенька стрімка лилася,
Аж до неба, ба! З гір скотилася.
А в тій річечці мавки гралися,
Танцуювали та й чарувалися.
Нічка темная - зорі сивії,
Йшла дівчинонька та й долиною.
Тій долиною-соколиною
Бігли коні вогненногривіі...
Йшла хатиною, йшла долиною,
Буревій сплетав коси довгїї...
Розмовляла все з черемшиною,
Дзвін лунав в гаю від розмов її...

Ніжки босії земля няньчила,
Буйну голову й вколисала...
Папороті цвіт я побачила,
Та й миленькому зірвала...
Мавки зглянулись, переглянулись,
Небо гірко , невтішно плакало,
На цвіт зірваний рясно крапало...
Йшла долиною, йшла хатиною,
Мавчиною йшла домовиною...
І лиш цвіт бринів під калиною
Сумной піснею солов'їною .