Котилося по небу сонце
і заглядало у віконця.
Та враз хмаринка налетіла
й собою сонечко закрила.
Розплакалась мала Яринка,
сваритись стала на хмаринку.
Тут вітерець прийшов пустун,
він ту хмарку з неба здув.
І сонце знову посміхнулось,
на Землю промінців сипнуло.
Вже діти, ніби горобців,
сачками ловлять промінці.
А потім куля золотава,
тихенько поповзла в заплаву.
Сховалось сонечко за гору,
вже діткам спочивати впору.
06.03.2017
Сонечко
© Copyright: Олександр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030605814
Свидетельство о публикации №117030605814
Рецензии