Думки стримко відстань долають.
Хопаю повітря обличам,
Осінні лисття то там, то там впадають,
Дивуюсь осіннім виличам.
Лисття немов дітлахи.
Бігають один за одним.
Вони бігають тому, що легки,
Але спасіння ім вже немає, жодним.
Зараз дощик піде маленький,
Місто заповниться парасольками,
Кошеня побігло сіреньке,
Ой, піймала ... лисття ... в долоні.
Збережу його на згадку,
Про те, що життя як лисття,
І в ніякому випадку,
Не забуду про осіннє місто.
Думки стримко в дстань долають
© Copyright: Людмила Дубищева, 2017
Свидетельство о публикации №117030505621
Свидетельство о публикации №117030505621
Рецензии