Не скифы мы, не азиаты мы

Наш мир Руси не путайте с российским.
Не скифы мы, не азиаты мы.
Мы проклинаем табор ваш чекистский: 
Гулаги, гладоморы, паханы...

Милей небес лазурь и злаков поле,
Соборов золотые купола.
Кормили Крым и Средиземноморье,
Эллада хлеба нашего ждала.

Даждьбог был часто скуп на урожаи –
Мы новой верой окрестили Русь.
Поэмы летописные слагали –
Столь выcока хохлов, представьте, суть.

А вы тогда письма ещё не знали
Ютились кто в землянках, кто в шатрах.
Набегами, разбоем промышляли
И мясо братьев жарили в кострах.

Казнить, пытать – утеха вам и радость.   
Ложь, воровство – основа бытия.
Батыя ген опричникам в награду,
А нам пахать отпущена стезя. 
 
Наш край трудом украшен украинским
И Украиной – Киевская Русь.
А мова в нас ніжніша ніж російська,
Та доля краща ніж російська жуть.


А доля наша – волю захищати
Від східних, збожеволівших «братів».
Від Каїна, чекиста-клептократа,
І Каїном зомбованих катів. 

А доля наша батьківщину рідну
Від свійських позбавляти глитаїв,
Хабарників, пройдисвітів огидних,
Порожніх краснобаїв-брехунів.

Країну знов поклали на ковадло
І молот «брата» лупить раз у раз.
Проте сталить історія безладна –
Ніхто не зігне й не зламає нас.