Ніяк до тебе не торкнутись безборонно,
та будь, прошу, на відстані руки.
І тануть сни, бо їх облизує той Кронос,
і сліпну, прокидаюсь від туги,
в полях магнітних тануть строки,
де електричний вештає заряд,
і де життя моє по ниточці пороку
все ковзає і повертається назад,
і де в крихкому світі жалю й страху
ти причаїлася гордо – так дано -
влетівши у свідомість мою із розмаху,
як птаха у забуте, незачинене вікно.
Не доторкнутись
© Copyright: Петр Скорук, 2017
Свидетельство о публикации №117030403278
Свидетельство о публикации №117030403278
Рецензии
