Зненацька пролунав в етері акорд чарівних коливань.
Чудовий, гнівний та потужний, він схожий був на відчайдушний,
Сміливий сплеск людських бажань.
То лише мить була, фортепіано
Ронило звуки, не вірші, а прозу. Гіркі й прозорі, мов ті сльози
На каву схожі ту, амерікано.
Сиджу, не в змозі розгадати незрозумілі почуття.
Що то було? Невичерпні питання, якісь безглузді сподівання,
Журба, чи віра в майбуття?
Акорд
© Copyright: Алексей Степанов Сумы, 2017
Свидетельство о публикации №117030308992
Свидетельство о публикации №117030308992
Рецензии
