НА ВІДСТАНІ У СОРОК РОКІВ
На відстані у сорок років
моя розхристана душа
шукає спокій в ритмі кроків.
Життя ж – мов лезо у ножа!
Торкає серце, ріже скроні,
шаткує в будні ті роки.
Як божевільні скачуть коні,
у білий світ мої думки.
Аж ген, на покуті у долі,
бринить в піснях весняний сад.
Злилися доля і недоля.
І коні рвуть вузду назад!
Їм, коням, хочеться напитись
з того живого джерела,
де без вагання, розчинитись
моя любов в твоїй змогла.
Де до останку у світанку
згорали трелі солов’їв.
Де розквітали вишні «шпанки»
і юнії літа мої.
Де захопила, полонила,
забрала спокій і пішла…
Душа ж – мов порване вітрило.
Думки ж - мов коні без сідла…
Мов дикі коні серед степу
в похміллі з вільного життя.
І небо. І без краю – небо!
І почуття,
і почуття…
ВК квітень 2012 ХерСон
На расстояньи в сорок лет укр
© Copyright: Валерий Квачев, 2017
Свидетельство о публикации №117030304294
Свидетельство о публикации №117030304294
Рецензии