Садки, село моє рідненьке
Де народився в березні і я,
Тоді на світі всі були счасливі,
І щаслива була моя сім’я.
Я той будинок пам’ятаю,
Коли напругою мені дало
Трясло не довго, відпустило
І очі іскрами заволокло.
А батьківщину я уже не бачу,
В Сибіру складую свої вірші,
І згадую Полісся й верболози
Де юність і літа мої пройшли.
І в хвилях я Дніпра купався,
І в Тетерів я повністю пірнав
Потратив сили, не злякався
До берега я трохи не дістав.
І на човні проплили там малята,
І руку допомоги подали
Доставили мене на берег,
І їм я дякую, вони мене спасли.
Без досвіду я був, не знав
Що станеться у моєму житті
Не буду бачити Дніпра
Не буду бачити я рідної землі.
Заїду я далеко від родини
В Сибір, Російскої чудової землі.
І там народяться у мене діти,
І корні будуть продовжать вони мої.
08.08.2013р.
Садки село рiдненьке i Полiсся
© Copyright: Николай Шапаренко, 2017
Свидетельство о публикации №117030302198
Свидетельство о публикации №117030302198
Рецензии