Втекла зима, сховалась за горою,
Побігли перші весняні струмки.
Так, ніби, по - жіночому, з журбою,
В берізки наливаються бруньки.
Народжується світ, як в породіллі,
Оте найкраще на землі диття,
Ще може будуть білі заметілі,
Та вже буяє молоде життя.
І зашумить. Зелені вдягне шати
Весняний гай,прилинуть журавлі
І оживе в селі старенька хата,
Підніме очі вгору від землі.
Погляне в небо синє, аж прозоре,
На Дикий Степ, берізку молоду,
І пригадає радощі і горе,
Колись отут було все доладу.
Вона вже не чекає тут нікого,
Стоїть, як при дорозі сирота,
Іде весна, співає колискову,
Все як колись,та не вернуть літа.
Хата
© Copyright: Виктор Гала, 2017
Свидетельство о публикации №117030311765
Свидетельство о публикации №117030311765
Рецензии
