Лютик-семицветный и три Медведя

«Лютик – Семибарвний і
      три Ведмедя»
(переклад з англійської)


1.
В глибині густого лісу
Жили три Ведмеді:
Містер тато, Мама – леді
І маленький Бебі.

Ведмеді звичайні, без забаганок,
Каша вівсяна завжди на сніданок.

Хоч зранку сім‘я була дуже голодна,
Та все ж вони кашу любили холодну.

Мама сама на стіл накривала,
А потім з сім‘єю у лісі гуляла.

І це відбувалося кожного ранку,
Ведмеді гуляли завжди до сніданку.

Мамо, Тато, малесенький Бебі
Слухали пісню пташину у небі,
Квітами в лісі вони милувались,
І у м‘яча на галявині грались.

ІІ.
Аж ось у лісі з‘явилась дівчина,
У неї в руці повна ягід корзина,
Літнє платтячко вдягнула,
Черевички модні взула,
В ліс по ягоди пішла,
Поки спеки  ще нема.
Йшла доріжкою, співала,
Квіти лісові зривала,
«Ой, я Лютик – Семибарвний,
Ніжний, дуже гарний,
Кіска в мене чарівна,
Незвичайна, золота».

Досить вже у лісі грати,
Хоче Лютик їсти й спати.
Бачить у лісі гарненьку хатинку:-
«Дай загляну туди на хвилинку».

В хаті прибрано і чисто,
Сонце грає променисто
На вікні, на підвіконні,
Очі у дівчатка сонні.

«Хто в хатинці цій живе?
Нагодує хай мене!»
Вона не відала й не знала,
Що сім‘я тут проживала.

І не люди, а Ведмеді:
Містер Тато, Мама – леді
І маленький Бебі.

Стіл, стільці, в кутку колиска,
Ложки на столі, і миски,
Глечик молока і меду –
Смачно кожному ведмедю.

Ось стілець стоїть великий,
Як незручно їсти й пити,
І гаряча каша в мисці,
Лютик не всидить на місці.

Пересіла у середній.
Та для неї він кумедний.
Та і каша тут холодна.
«Не везе мені сьогодні».

А на маленькому  стільці
Зручно й затишно мені.
Як наїмся, буду спати,
Став стілець чомусь тріщати,
«Трісь і трісь» - на всі боки,
Розламався на  шматки,

Каша в мисці не холодна,
І якраз для мене годна.
Перший поверх – це їдальня,
Другий – це відпочивальня.

Лютик швидко кашу з’їла,
Миску й ложку не помила,
І по сходах піднялась,
В ліжко перше уляглась.

Не підходить ліжко Тата,
«Як незручно в ньому спати!»
Ліжко Мами дуже ніжне,
І для дівчини розкішне.

В крихітне маленьке ліжко
Застрибнула, наче мишка,
І заснула. А Ведмеді:
Містер Тато, Мама – леді
І маленький Бебі

Повернулися додому
І за стіл усілись знову.
«Хтось тут вранці побував,
Нашу кашу куштував»,

«Хтось сніданок зіпсував.
І стілець мій розламав!»
Розгубилась Мама – леді,
І заплакав гірко Бебі,

Тато пильно  обдивився
Все в хатині. «Я стомився»,
Каже мамі. «Що робити?
Треба трішки відпочити».

І нагору вся сім‘я,
Не вагаючись, пішла.
«Хтось лежав в моєму ліжку?
Хтось впустив в хатинку кішку?»

І не пташка, не звірятко –
Перелякане дівчатко.
«Як же ти сюди попала?»
Мама – леді запитала.

Очі дівчина відкрила.
Звідки в неї взялась сила?
«Поможіть!» - вона гукнула,
Швидко за поріг стрибнула.

Трішечки  пожартувала,
Всіх Ведмедів здивувала,
Містер – Тато розкричався:
«Я у лісі загулявся!»

«Не встеріг свою хатину,
І впустив туди дівчину».
Вкрай схвильовані Ведмеді
Хочуть каші, хочуть меду.

Щоб поснідали Ведмеді,
Йде на кухню Мама – леді:
«Ой, який тривожний ранок!
Приготую знов сніданок!»

Травень 2010 р.