Лисичка, Заец и Волк

Лисичка, Заєць і Вовк

Жила собі Лисичка,
Руденька рукавичка,
У лісовому царстві
В маленькім теремку.
Пісні вона співала
І сонце зустрічала,
І слухала як півні
Кричать «Ку-ка - рі-ку!»

Задумала Лисичка,
Руденька рукавичка,
Відкрити власну справу,
Хотіла працювать.
І на сосні високій
Повісила об‘яву,
І вирішила звірів
По – модному вдягать.
Майстерня «Рукавичка»,
Хазяйка тут Лисичка,
Я вмію все робити:
І шить, і вишивать.
І день іде, і нічка,
Працює Лісовичка,
Нема часу спочити,
По лісу погулять.

Комусь на зиму шапки,
А щоб зігріти лапки,
Вже й рукавички в‘яже
І тут же продає.
Яка у нас  майстриня!
А в неї гарна скриня,
Там шубки і дублянки
На всі випадки є.

І  стали  приїжджати
Іздалеку  звірята,
В майстерні щоб пошити
Костюми лісові
На кожен день і свято,
Дорослі і малята
Спішать, щоб закупити
Й носити навесні.

А потім красне літо
Усмішки і привіти
Нам подарує щедро,
І моду теж нову.
Весь час лисичка шиє,
Вже й спинка в неї ниє,

І пальці ледве – ледве
Приводять до ладу.

Аж ось до неї Зайчик,
Маленький по стрибайчик,
Навідався і плаче:
«Я вовчика боюсь!
Поший мені, будь ласка,
Сіреньку шубу й маску,»
«Ох, спритний ти, юначе,
Упораюсь – займусь».
«Скоріше, бо Вовчисько
Підходить близько-близько
І хоче мене з‘їсти,
Прошу, допоможи»!
«Не переймайсь, сіренький,
Пошию вже швиденько,
У вовчу шкуру влізти
Одначе не спіши».

Бо зразу всі побачать,
А потім не пробачать,
Що ти не вовк, а заєць,
І хутро не твоє.
І будуть всі сміятись,
Бо легко здогадатись,
Що сірий  самозванець
Не той, яким він є.»

І тиждень вже минає,
І заєць шубку має,
В подобу вовчу вбрався,
Боятись перестав.
Та як побачив вовка,
Пропала і обновка,
Від нього заховався,
У поле пострибав.

Як народився зайцем,
Зайцем будь,
Як народився вовком,
Вовком будь,
Якщо лисицею,
Лисицею й лишайся,
І своїм хутром ти
Завжди пишайся.

15.06.2016 р.