Ви знаєте…хоча не так,
Як в сонячну ту ніч лунає крик,
І ти несамовитий сам,
Той голос у тобі, в душі…
Ти з поглядом бувалим, як у вовка
Стоїш сам на краю й не бачиш меж,
Життя ж сповільнено, але так швидко плине
Стоптавши вже не першу сотню мешт,
Тут вічність, тут зараз з тобою пил,
Який відчув Фалес, Сенека, Цицерон,
Тут час, секунди й безкінечності момент,
Тому не витрачай дарма на безлічі пустих промов,
Ти не тримай все з страхом в голові,
Нас пам'ятати за думки ніхто й не думав,
Якщо вже знаєш, то тільки не мовчи,
На самоті німим ще встигнеш бути…
19.03.2015 ...by V.S.
***
© Copyright: Сологуб Владислав Александрович, 2017
Свидетельство о публикации №117030205603
Свидетельство о публикации №117030205603
Рецензии