Баранчик

Баранець
Притомився наш Баранчик
І усівся на диванчик,
Він квартиру прибирав
І ялинку прикрашав,
Кульки, лісові дари,
Гори, ялиночка, гори!
Захотів він подрімати,
Чує: тупіт біля хати.
Подивився у вікно:
Всюди снігу нанесло,
Всі дерева і кущі
В білі одяглись плащі.
Хтось малює на вікні
Візерунки чарівні:
Місяць в небі і зірки,
Як баранчики хмарки.
«Хто так вміє малювати?» –
Баранець рішив спитати.
Двері хатки  відчинив,
І кого ж він там зустрів?
У червоному  каптані
Дід Мороз усівся в сани,
А Снігуронька – краса
Творить справжні чудеса:
Сніг усюди розсипає,
Лісових звірят скликає:
Левів, тигрів, ведмежат,
Їжачків і поросят,
Білочок, зайців, вовків,
Мишок, філінів, кротів,
Привітала Баранця
І матусенька – Вівця.
Вже й корону одягають,
І танцюють, і співають.
І сміється Бараня,
Бо радіє вся земля.
І у сані всі сідають,
І планету облітають
Без космічної зупинки,
Всюди мерехтять ялинки,
Рік Новий вже наступає,
Дід Мороз усіх вітає,
Аж до ранку хороводи,
Танці, співи і пригоди.
Баранця уже чекають,
Солоденьким пригощають,
Як же любить він родзинки,
Печиво, цукерки, грінки.
І … прокинувсь Баранець.
Віє вітер – вітерець,
Сніг іде. Зимовий ранок.
Вийшов Баранець на ганок.
«Де Снігуронька, де всі?»
Все було, як уві сні.
«Ти не будеш сумувати,
Якщо друзів будеш мати»,
Так промовила Вівця
До синочка – Баранця.
Посміхнувся Баранець,
Тут і казочці кінець.

27.12.2014 р.