Приходить каяття-немаэ вороття
В душі лишився тільки сум глибокий
Таке надміру гірке і важке буття.
Й розлоге ніби-то той степ широкий.
Невпинно помилки минулого гнітуть,
Насіннячко зійшло -бур'ян буяє.
Гріхи додолу, наче вербу, гнуть і гнуть
Під тягарем серденько аж волає.
Зневірена у світ згорьована душа,
Шукає шлях і прихисток затишний.
На все життя вона відчула гіркий смак.
І щедро пожинає плід невтішний.
На сполох б'є вона в останню лише мить,
Коли лиш крок залишилось до прірви.
Молитва в небеса, до Господа, летить.
І простягає Бог їй руки вірні...
Приходить каяття-немаэ вороття...
© Copyright: Левиа, 2017
Свидетельство о публикации №117030111647
Свидетельство о публикации №117030111647
Рецензии