Відректися від всіх кого знаєш,
Забути тих, кого постійно бачиш.
Це важко. До такого не звикаєш.
Але коли треба - ти всіх забуваєш.
Подумай, чи потрібні вони тобі?
Чи заради них життя ти віддаси?
Подумай, чи насправді вони твої.
А чи собою дихати даси?
А вони тобі? Це справді дивно.
Купа друзів - в душі - одинак.
Час летить. А так давно.
В серці багато - на яву одинак.
Пишу я на підвіконні вночі.
А чи справді я той, хто я є?
Ні... Тільки граю. А вночі...
Я віддаю себе зіркам. Я живий!
Я є...
Одинак
© Copyright: Валерончик, 2017
Свидетельство о публикации №117022809245
Свидетельство о публикации №117022809245
Рецензии