Твої очі говорять: «Люблю»,
В них надія і місячне сяйво.
Несказанне, як дзвін кришталю,
Ниє в серці. Слова усі зайві.
Не покличеш, і я промовчу.
Не одне промайнуло вже літо.
Я за тебе безсонням плачУ,
Нам не треба про це говорити.
Ти уява моя, чи я сплю?
Не скажу я ніколи: «Коханий»
Поміж нами, як дзвін кришталю,
Несказанне летить. Поміж нами.
Твої очі кричать в німоті,
Та не кличуть вуста безталанні.
Ми, як тіні, пливем в забутті…
А між нами слова несказанні.
Несказанне
© Copyright: Татьяна Гала-Булгакова, 2017
Свидетельство о публикации №117022800555
Свидетельство о публикации №117022800555
Рецензии