Журиться душа,
Дощик плаче з неба,
Я до тебе йшла,
Та... чи було треба…
Легко ж як... з дощем
Говорить сльозами,
Змити з серця щем
Крапель кришталями.
Зливою води
Розчинити тугу,
Серце, не ходи –
Вже у нього друга…
Першою була,
Обіймав – єдина,
Квіткою цвіла –
Як вустами линув.
Не мені вже - жаль -
Ти читаєш вірші,
І дощить печаль -
Інша в тебе, інша…
Журиться душа,
Дощик плаче з неба,
Ні... я не пішла,
Бо тобі не треба…
Дощик
© Copyright: Тонина Аг, 2017
Свидетельство о публикации №117022708340
Свидетельство о публикации №117022708340
Рецензии