Памятi Володимира Висоцького

     ПАМ'ЯТІ
     ВОЛОДИМИРА
     ВИСОЦЬКОГО

Незвичайний,
Навіть надзвичайний -
              і такий земний.
Не святий,
І навіть грішний -
             Дорогий до болю.
Що давав ти
Поколінням цілим -
            При тобі?
Що даєш новим,
Які ростуть без тебе -
            І з тобою?



"Блатнячки" хрипучі...
"Під життя" -
Веселять,смішать
І п'яні сльози витискають.
Бороди,гітари,
Лисики і нари -
Забавляють "стильно"
             і минають...


Не гітарою лише,
            не "блатом" -
Чим за душі брав?
Мабуть,тим,
Що сам ти душу мав
І був усім нам братом
У тюрмі загальній.
І хрипів,кричав -
Бо зубами рвав
           колючий дріт
І голіруч ламав
           загати.


У "Країні Дурнів",
Лжі і зла,
У которій -
          "гвинтик"
               не людина,
Ти кричав,
Що Розум є,Добро,
І Любов,
І справжня Батьківщина.



Дисертацій не писав
            закручених -
Найпростішими
            словами і акордами
Ти звертався
До затюканих,замучених:
Щоб отямились
І знову стали гордими.



Ти смішив і бавив -
Як дитину казкою:
Не злякати -
"Дюже вумним",
             не "возвиситись"...
До "найменших" -
З розумінням,
         ніжністю і ласкою...
Вчив дивитись,
         відчувати,мислити...



Піднімав ти -
              нас,
Тягнув і пхав,
          і вабив мрією
До вершин,до Сонця,
Окриляв надією.


Злії чари розганяв -
І прокидалися.
В себе,одне одного,-
              вдивлялися.
Не до гіршого -
До кращого вже мріяли.
І що можем стати
              кращими -
Вже вірили.



Прометей у светрику,
                з гітарою,
Молодий вогонь
Із істиною старою:
Що не варто існувати -
                можна ЖИТИ !
Не терпіти зло -
Добро любити.


Ці вічні істини,
"Затерті і банальні"...
Їх Прометеї
         вічні
             геніальні....


    24.01.2001 р.