В ночі тихій в ліжку теплом
Кохались ми до рана
кохались так немов в останнє
так немов природне дике почуття огорнуло нас
ніч нашого кохання може бути ця остання
бо війні не жаль,ні дітей ,ні закоханих сердець
Вона питаєця життями, розрухой ,болем,нашої землі
А початківцям дарить гроші,вимочені в сльози горя,та в крові
З першим лучем сонця,проводжала ти мене
Коханий милий ти вернися ти прийди,говорила мені
І стікали твої сльози по твоїм вуста
Поцілунки завжди були твої солоткі,
а останній від сліз солоний неначе сіль
Кохана Мила ти не плач,до тебе я вернуся
З діточками в Україні вільній,будемо ми жити
Мила будеш ти щаслива,бо тебе я по-кохав,
Зроблю навіть не можливе,смерть прийде,прожену її в її підвал
і ні війна,ні смерть,не взмозі щось змінити
бо чекатиме мене,кохане серденько твоє.
не смерть не война
© Copyright: Богдан Хижук, 2017
Свидетельство о публикации №117022507428
Свидетельство о публикации №117022507428
Рецензии