А серце ще чекає
Ногами босими іду по лезу бритви,
уся знеможена, неначе після битви.
Про все, що сталося, уперто я мовчу,
а свої думи довіряю лиш дощу.
Гуде надривно голих нервів тятива,
прийшли й в моє життя гіркі жнива.
Пульсує молотом в висках дівоча кров –
рахунок серцю принесла твоя любов.
Навкруг самотньо, лише неба вишина,
тебе поглинула, забрала далина.
Пішов ти у свої далекі прийми,
не можу розірвати ті обійми.
Я йду вперед і чую тільки тишу,
та думати про тебе не полишу.
Повернешся напевне. Вірю, знаю.
Лиш одного тебе ще серденько чекає.
26.02.2017
А серце ще чекайе
© Copyright: Олександр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117022502746
Свидетельство о публикации №117022502746
Рецензии
