Сонечко моє рідненьке, дякуєм за долю!
Скільки серце зазнавало раніш того болю...
Нас кохання поріднило, то ж будемо поряд,
Щоб там люди не казали, то нехай говорять.
Сплетемося, вростимося, будем одним цілим,
Ми з тобою поодинці таки зголодніли:
Хочеться дивитись в очі, бачити взаємність,
Відчувати поцілунки...Ой, такі приємні!..
Богові несу подяку за зустріч з тобою,
Прикриває Він обох нас Своєю рукою.
Поклонюся, впаду в ноги, помолюся щиро,
Що ми маємо надію, Його Божу віру!
22.02.2017
Подяка Боговi
© Copyright: Людмила Дзвонок, 2017
Свидетельство о публикации №117022300295
Свидетельство о публикации №117022300295
Рецензии
