Півстолітня розлука
(Сонет)
Бог нас любив невинно-молодих,
коли ми зустрічались вечорами.
Літали добрі ангели над нами
і берегли від намірів дурних.
І солодив взаємно ніздрі вдих,
як спраглими зливалися устами.
У світі із зірками й солов’ями
враз не ставало ні найменших лих.
На нас обох, як щонайважчий камінь,
тоді одне з найбільших налягло
як рідне ми залишили село
і різними пішли в життя шляхами.
Лиш через півстоліття повезло
відчути один одного губами.
––––––––
©Анатолій Загравенко.
Полстолетняя разлука
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2017
Свидетельство о публикации №117022205208
Свидетельство о публикации №117022205208
Рецензии