Взошла вечерняя заря

Весна! Розквітло все навкруг
Цвіте черемуха і вишня,
Зійшла вечірняя зоря.
Юна дівчина з хати вийшла
В садок- послухать солов‘я.

А вітер закружляв у танці
Пелюстки вишні в тісний круг,
Зашелестіло все навкруг:
І листя й трави – навіть дуб,
Щось шепотів юній берізці.

Листочками берізка затремтіла
Мов те дівча,що перший раз
Пізнало волі відчуття.
Та ще не знаючи кохання почуття,
Сором‘язливо лиш сережки опустила.

Але пройде весна, пройде і літо
І співу солов‘я не буде чуть,
Що так витьохкував несамовито.
І хоч давно уже минуло літо,
Та ми не можемо ніяк весну забуть.

Бо не повернеться ніколи
До нас весна – весна життя.
Осіннє листя облітає,
Всю землю рясно покриває.
Хоч на душі щемляще відчуття,
Та все ж не має каяття.


Рецензии