376. Василь Стус. Мертвый сон галактик...

Мертвый сон галактик
Душит, душит нас.
Спать. Спать. Спать. Спать. Спать.
Пробил, пробил час.
Ночь глухая бродит
На степном ветру.
Кто же так протопал:
Тупу-тупу-пу?
Или это лярва?
Иль какой ведьмак?
Иль господню кару
Насылают так?
Будто рана драная,
Лопается дол.
Да от страху пьяный
Ковыль ходуном.
Ямы да овраги,
Скифских баб ряды.
Кто же до галактик
Проложил следы?
Нету же ведь Бога!
Кто же там торил
Звездную дорогу
И следы чертил?
Что как то последний
Из людей живых
Кинул край страданья,
К небу поспешив, -
Там, в той коловерти,
В царстве сатаны –
Ни жизни нет, ни смерти,
Лишь блаженны сны.
Мертвый сон галактик
Душит, душит нас.
Спать. Спать. Спать. Спать.Спать.
Пробил,пробил час.


Мертвий сон галактик
як не здушить нас.
Спати. Спати. Спати.
Бо — минувся час.
Ніч блукає глупа
у глухім степу.
Хто ж це так протупав:
тупу-тупу-пу?
Чи яка почвара?
Чи який відьмак?
Чи господню кару
насилають так?
Ніби дерта рана,
репається діл,
та од жаху п’яний
труситься ковил.
Вирви та байраки,
скіфських баб ряди.
Хто ж то до галактик
ген проклав сліди?
Таж немає Бога!
Хто ж то походив
зоряну дорогу
і згубив сліди?
Що, як це останній
із живих людей
кинув край страждання
і до неба йде —
там, у коловерті,
в царстві сатани —
ні життя, ні смерті,
лиш блаженні сни.
Мертвий сон галактик
як не здушить нас.
Спати. Спати. Спати.
Бо — минувся час.