Пізня осінь. Мокрий сніг
Чорним полиском в'ється дорога,
Жовте листя в калюжах - під ноги
Розкидала, підняти в знемозі
Пізня осінь моя, пізня осінь…
Мокре гілля у світлі ліхтарнім
Ледь відсвічує сріблом примарним,
А на плечі спадає журливо
Мокрий сніг – незакінчене диво…
Я б у тебе тепла попросила,
Та із прірви піднятись – несила,
Не злетіти у небо, мій друже,
Як листочку – із тої калюжі.
ID: 697087
27.10.2016
Поздня осень. Мокрый снег
© Copyright: Ирина Бондарь Левобережная, 2017
Свидетельство о публикации №117021810958
Свидетельство о публикации №117021810958
Рецензии