Душа віршами співає щодень,
Під тиху музику крапель дощу,
Дихаю, але не відчуваю легень,
Хоча кохання з легкістю впущу.
Бо ти повітря мого земного раю,
Велика частинка мене самої,
Я в почуттях як в вогні згораю,
Хочу бути завжди лиш з тобою.
Щоб насолода потекла по венах,
Обпекла багряними почуттями,
Дотиком крила заклала все у генах,
Щоб ми кохали палко, до нестями.
І вслід за болем щоб прийшла любов,
Черпала світанки з сонних очей,
Тіло щоб здригалось від розмов,
А поцілунки не покидали плечей.
Тільки ти не бійся, я завжди з тобою,
Ніжно торкаюсь усміхнених вуст,
Захищаю від образ, самотності і болю,
Від думок, які жадають лиш розпуст.
І тоді лиш кохання буде нашим трофеєм,
Як зіллються закохані серця воєдино,
Почуття впадуть у душі цілющим єлеєм,
І ми будемо кохати завжди і безупинно...
Кохання як трофей
© Copyright: Марианна Медзинская, 2017
Свидетельство о публикации №117021604819
Свидетельство о публикации №117021604819
Рецензии