Осiннiй Акорд

   ОСІННІЙ
    АКОРД


1

Осіння погода -
Насамперед серця негода.
Незгода,
Що літо пішло
І не скоро вернеться.
Ще довго чекати,
Допоки Земля обернеться.
І хто дочекає?
Неясна у серці тривога.
Іще не за себе -
За близьких, які одцвітають,
прозорі стають і легкі,
Як листки на березі.
Один по одному,
Як гілочку
Нас полишають.
І біль не втішають
Всі роздуми мудро-тверезі:
Що всі ми тут гості,
Що підемо всі,
Лиш не разом...
Що дав Бог і взяв,
Що Земля всіх народить
                і прийме...

Та кожного туга
Не раз і по часі обійме,
І хай Бог простить
Мимовільні не дамо
              обрАзи,
Не хочеться серцю,
Як гілці безлистій
              на вітрі,
Примари самотності
Ночі і дні відганяти.
І розум. - ні свій,ні чужий, -
Нас умовить не може,
Бо серце не хоче
Все рідне і близьке -
                втрачати...



2

Нен все в нашій волі,
Не в силі ми час зупинити,
Та дбати про зиму
Нам краще завчасно,весною:
Коли відцвітають осіннії
                пізнії квіти,
До вічності сад нам
Хай порослю йде молодою.

І квітка, й людина -
В житті неповторна,єдина,
І церце сумує,болить,
Як вона відцвітає.
Та вічні сади
І кохання,і праця,й родина,
І вічне життя
Вічним болем і щастям
                буяє.



3

...Осінні жалі.
Сивий сум,тихі сльози...
Ще й віхоли будуть,
А потім - веснянії грози,
А потім - бузок і троянди,
І спіла пшениця.
Для нас чи для когось,
Та знову усе повториться,
Щоразу - знайоме й нове,
І в дрібницях - величне,
Умре,отживе
І таки залишається
                вічне.


4

Епілог

Сумую я осінню,
Мерзну зимою,
І плачу з дощами.
Чекаю весну,вірю в літо
І вічності вірю.
І Бога прошу
Коли доля гуркоче громами:
Нехай береже мені
Вічну у краще надію.

  25.08.2000 р.
  Звенигородка.