Життя, як вузенька стежка... Перевод Л. Шикторовой

Життя, як вузесенька стежка-
Біжить собі ген і біжить.
То чорна на ній ось мережка,
То біла спливає в ту ж мить.

Життя, наче ті каруселі:
То вверх, то згори раптом в  низ.
А дні, що такі розвеселі,
Були і нема -- відбулись.

В житті є і сутінки й сонце.
В тіні ховаються миші,
На сонці, немов  на долонці:
Все видно -- хто і чим дише!

Життя, як вокзал. Так, буває,
Що в різні вагони кидає.
Зупинки і довге чекання.
Аварії часом, страждання.

Життя, як театр:режисери,
Маски, антракти,суфлери.
Актори,сцена і ролі.
Коміки. Трагіки. Долі.

Життя - міліард варіацій...
Кожен свою обирає.
Бачить свій сенс, й має рацію,
І щастя у ньому шукає.

А кожна людина щаслива,
Коли кохає й любима!


    Перевод Любови Шикторовой:


Жизнь, как узкая дорожка,
Всё бежит себе, бежит…
Черной нитки оторочку
Белая меняет вмиг.

Жизнь, как будто карусели,
Вверх несут, то сразу вниз.
И весёлые качели,
Как изменчивый каприз.

Наша жизнь, как тень и солнце.
Серой мышью мы в тени.
А на солнце – как в оконце
Видно всё, чем дышим мы.

Жизнь – вокзал. Вот так бывает:
Остановки, ожиданья,
И движение, и страдание,
И вагоны вдруг кидает.

Жизнь – театр, а мы – актёры.
Декорации и роли…
Трагикомики, суфлёры,
Маски, акты и пароли.

В жизни каждый выбирает
То, к чему ему стремиться.
Видит смысл и цели знает,
Чтобы самоутвердиться.

Лишь когда любим и любишь –
Своё счастье раздобудешь!

190317