От іноді впадеш...
Бруківка гріє спину...
Печалі від землі простягнуться наверх...
І думаєш:
- Нехай!...
Я нині не загину,
якщо допишу ніч в розхристаності сфер...
Блукаєш серед снів...
Так тихо...майже мертво...
На пензликах несеш веселку і борги
за шанси читача пророцтвами подерти,
і щезнути в слідах залізної ноги...
Питання із питань можливостями гріють
бажаючих дійти до сенсу однини,
де відповідь пуста обійме нас за шию,
щоб стати хоч на мить прикметою весни...
А ти собі лежиш...
На сонці грієш плями,
хоч трохи задовбав під ранок трахеіт...
І згадуєш нитки, що плів понад горами,
якими і зв'язав цей вихололий світ..:)
Догори мрiями
© Copyright: Александр Ноцкий, 2017
Свидетельство о публикации №117021403170
Свидетельство о публикации №117021403170
Рецензии
