У нас нема майбутнього,
Нема минулого у нас.
Ти зруйнував живого час,
Із руїн і не підняти нас.
Стійки стосунки,як фортеця,
Коли кохають нас і гартує,
Сімейне щастя,як граніт.
Коли кохаєм ми...
Воно подібно попелу руїн.
Кохають нас,жадають нас,
Збережеться щастя час.
І в цьому є майбутнє,
Воно пульсує і живе,
Минулим скриплює усе.
Коли кохають нас
© Copyright: Татьяна Загребельная 2, 2017
Свидетельство о публикации №117021401846
Свидетельство о публикации №117021401846
Рецензии