А як же ти толочила життя,
Що так воно тебе у Землю втисло,
Так щиро поринала в забуття –
Усе було замало, все – запізно…
А як же ти напруження тягла
У дні свої, покручені жалями,
Як горювала, бігла в небуття,
За жар хапалась голими руками…
А як же ти боялась болю й втрат,
А як над ними гірко голосила,
Садила безкінечно диво-сад
Й насолодитися не мала сили…
А як же ти здригалась від образ,
Якими щедро шлях свій прикрашала,
У Небо задивилась тільки раз,
Коли у гніві Бога проклинала…
13.02.2017
А як же ти толочила життя
© Copyright: Катерина Жебровська, 2017
Свидетельство о публикации №117021308283
Свидетельство о публикации №117021308283
Рецензии