Я вiд любовi не помру сьогоднi...

Я від любові не помру сьогодні
(я що не день - закохуюсь в земне)...
Над світом слів, що не впадуть в безодню,
Соломинко моя, тримай мене...

Мов нескінченність, ця зимова сутінь...
Весни чекаю, як чекають свят...
Забути хочу...тільки... як забути
Тремтіння те, від маківки до п"ят?

Стрясати тишу не посмію всує...
Я душу не розтну, як чорний мавр...
Весну й любов в безсмертя заримую
І в темну ніч загублю календар...

І хай собі сміється місяць в повінь,
І скрегіт тиші - цвяхом по вікні:
Сьогодні не вмирають від любові -
Вмирають від відсутності її...


Рецензии
Наталия, прекрасный стих! Такой богатый язык. Приятно читать.
Только любовь всегда с нами. Пусть не из земных источников, но тем сильнее... она из Вышних.
Как ни крутись, но жизнь выводит на дорогу, где есть свет впереди и любовь в сердце.
Не смею философствовать много, все мы взрослые.
Только напишу золотой стих из Нового Завета:"Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне." (Иоанна 3.16)(Библия онлайн Перевод Огиенко)

С уважением.
Тоня.

А.Назаренко   16.02.2017 01:01     Заявить о нарушении
СПАСИБО, Антонина!!! С ТЕПЛОМ И УВАЖЕНИЕМ К ВАМ!!!

Наталья Кислощук   23.02.2017 09:11   Заявить о нарушении