А я живу у тому Св т...

   А я живу у тому Світі,
   Де Сам Христос колись ходив…
   І я проявлена в тій миті,
   Що Сам Господь мені створив!..

   Та мить у Вічності, як доля,
   Як розчерк «злотого» пера…
   У ній життєві всі паролі
   І промінь місячного бра!..

   Молитву Богові складаю,
   Любов’ю зрошені вуста…
   А Він мені відповідає,
   Та мова тиха і проста…

   Та мова – Серця ніжний шепіт,
   Та мова – Неба височінь,
   Дитячий сміх і срібний лепет,,
   Струмка потік і в спеку тінь…

   Думки мої, думки зрадливі
   На зламі прОжитих років…
   А зорі дивляться грайливі,
   Лягає зморшка межи брів.

   Кругом Господь, куди не гляну,
   Любов’ю всюди гомонить…
   Вдихаю знов солодку прану,
   Його почути таланить.

   Коли ж мені буває скрутно,
   Мій син в АТО, Душа болить…
   Тоді Господь ще більш відчутно
   В мені лампадою горить.

   Немає більшої розради –
   Відчути єдність із Творцем,
   Його Любов, Його поради…
   Він в грудях зрить моїх Живцем!..

11.02. 2017,  2-33