Передышка

Перепочинок

(Сонет)

Минає день, та поки ще нічого
вагомого створити не вдається.
Мов сонний розум, спорожніло серце,
а під ногами мов чужа дорога.

То як я міг дожитись до такого,
що ані краплі у моїм відерці?
Украй закостенілі перелоги
леміш, що був надійним, не вгризеться.

Можливо час настав для відпочинку
чи в тім проклята старість винувата,
що я – неначе безжиттєва вата
чи висохла на вітрі стебелинка.

Одначе часу треба небагато,
щоб у вогонь роздмухати іскринку.



–––––––

©Анатолій Загравенко.


Рецензии