Глянь,вітер он зламав яку красу.
Ще досі колихається вітрами.
Тож я і без прохання понесу...
Її у серці,-добрими словами.
Її у згадці,-наче диво цвіт...
Що теплом віє,сонячної днини.
Той запашний,та радісний привіт...
З далекої,гірської полонини.
Ввібрала в себе сонячні лучі.
Чудові співи,вільної пташини.
Та сподівання ясні у ночі.
Та спогади щасливої родини.
Глянь,вітер он зламав яку красу.
Ще досі колихається вітрами.
Тож я і без прохання понесу...
Її у серці,-добрими словами.
(Понкратова.О.В.)
Глянь, вiтер он зламав яку красу
© Copyright: Лена Грама, 2017
Свидетельство о публикации №117020909938
Свидетельство о публикации №117020909938
Рецензии