Невже жива?

Затріскотіли в грубі дрова.
Мороз і вітер...по трубі,
Летить.Летить. І пісня нова...
Загляне в очі голубі.

Такі як небо,мов сніжинки...
Мов заметіль. Тепла нема.
Від них завмерла й я сама.
Долі справляючи поминки...

Невже жива?
 (Понкратова.О.В.)


Рецензии