Загнали звіра того в кут.
Чи його погляд стишить вітер?
Він також любить:Літо й квіти.
І не сприймає:Також лють.
Він ікла виставив з журбою.
І захищається ціною...
Любою.Лишень,тільки б жить.
Життя його давно не ніжить...
Того й похмурий погляд свіжий.
Тому й до низу голова.
Чи спинить...біль його,трава?
Табу,спитати... знову стежить.
Чи захворів? Стинає нежить.
Змітає поглядом слова.
Мова з тобою. Мов жива.
Тож нам належить.
(Понкратова.О.В.)
Життя його давно не нiжить...
© Copyright: Лена Грама, 2017
Свидетельство о публикации №117020908926
Свидетельство о публикации №117020908926
Рецензии
