Обробка твору М.Костомарова
«Огнище»
Сонце сходить пташечка засвище.
На край поля полум’я горить.
Запалив край поля хтось вогнище,
То горить вогнем, то задимить.
А як вітер в поле, в поле повіває
Попіл з вітром вгору скрізь летить.
Жаром, димом поле, поле засіває.
То ж все поле полум’ям горить.
Вечір сходить соловей не свище.
Стигле поле все вогнем горить.
Вітер віє, а вогонь все вище .
Ніч настала, а вогонь не спить.
І коли ж вогнище вже погасне,
Скільки мине і часів, і днів,
Скільки хліба має, має ще пропасти?
Я спитав та хто би відповів...
Вогнище
© Copyright: Евгений Рослик, 2017
Свидетельство о публикации №117020902280
Свидетельство о публикации №117020902280
Рецензии
