Силач в ногах я тільки на ходу
Боюсь зупинок навіть при розмовах
Бо є передчуття що упаду
А от піднятися чи зможу знову
Чи подасть руку мені син людський
Бо свого загубив я по дорозі
Перелюбив на стежці тій вузькій
Роздав себе. А от зібрать не в змозі
Та і часу нема в мене мерщій
За різних перепалок на порозі
Мій син стає все більш і більш чужий
І біль моя його вже не тривожить
То ж право на життя моє зійшло
Вже на нівець до марева земного
Обов"язком в сьогодні перейшло
І я силач з останніх сил для нього
Терплю бо зобов"язаний нести
Важкої долі хрест до свого бога
Щоби колись сину сказать- прости
Я вершив подвиг і надірвав ноги
Обовязок
© Copyright: Анатолий Гудзенко, 2017
Свидетельство о публикации №117020807453
Свидетельство о публикации №117020807453
Рецензии