Я, напевно, сильно кохаю,
я, мабуть, якась не така:
то цілую, то знову штовхаю,
ніби вітер крило вітряка.
мов та річка — тікаю щоразу!
жовте сонце, що падає знов.
а удома — мрію, щоб разом,
відкривали велику любов.
щоби очі твоі, ясні зорі,
зупинили сумнів ураз.
і гарніших — не буде історій!
пам'ятатимуть тільки про нас.
про кохання...
вірю і марю,
хоч і кличеш мене «бісеня»,
піддаюся! іду, володарю,
я закохуюсь в тебе щодня.
бо не звикну ніколи до тебе,
я, мабуть, якась не така:
знову сердце б'ється між ребер,
ніби вітер в крило вітряка.
Tanya Pashkova
#стихИ_tanyapashkova
якась не така
© Copyright: Таня Пашкова Фастовец, 2017
Свидетельство о публикации №117020805135
Свидетельство о публикации №117020805135
Рецензии
